Черних Віталій, позивний «Фітіль», сапер, ЗСУ

“В школі пам’ятаю теж, як було. Місцеві були зазомбовані: вони думали, що ми будемо їсти дітей. Я їй (місцевій жительці — ред.) свій останній сухпайок віддаю, а вона мене питає, чи “ти будеш їсти наших дітей?”. Звісно, я ж приїхав сюди, щоб тільки їсти твоїх дітей.
Почали рухатися в Старобешево, і заїхали у якесь село, повертаєм направо, і тут почалося... З усіх сторін лупашили. Бачив, що всі почали спускатися в канаву. А в мене солдат каже: «Товариш лейтенант, дозвольте стріляти!».«Зайчик, не стріляти, а хуярте всім, чим тільки можна».”