Позначка: Дніпро-1

Віктор Савченко, позивний «Інструктор», м.Дніпро, “Дніпро-1”

“Нам сказали, що ми виїжджаємо в бік Маріуполя, а в Маріуполі вже були заворушення. Коли їхали, усі мовчали. Повний автобус чоловіків, і тиша.. Всі у собі. Біля мене сидів молодий хлопець, колишній міліціонер, дістав магазин і намагався його пристебнути. Бачу, що він не знає, як це зробити. Потім мене запитав, чи можу я йому показати. Я був шокований. Я зрозумів, що в автобусі багато людей, які, напевне, автомат тримають в руках уперше в житті.”

Читати далі...

Позивний «Акнод», “Дніпро-1”. м.Дніпро

“Мама мне сказала: "Ни одна независимость ни одной стране не давалась без крови. Нам эту страну подарили 23 года назад, наша задача теперь ее отстоять. И вы должны за это заплатить кровью. Иди, сынок"
Самое страшное в этом всем, что я дочери пообещал быть 1 сентября у нее в школе. Весь плен - 4 дня, хоть и недолго - просидел и думал, что я обманул дочь. Я оставлял ребенка девятилетнего, а ко мне в Мечникова (госпиталь - ред.) пришла взрослая девушка. Я представляю, как они прожили эти дни, пока меня не было. Когда Лена ходила опознавала в Мечникова по татуировкам: ее муж или нет”"

Читати далі...

Позивний “Чаба”, «Дніпро-1», м.Дніпро

“Як віджали Крим, то зрозумів, якщо це не зупинити, то будуть вдома (у мене – ред.). Багато таких було, які говорили: «Ось додому прийдуть, тоді будемо воювати». «Ні, - кажу,- хлопці, тоді вже буде пізно». Тоді будемо партизанити.
..Летимо по полю, а потім з поля такий до села трамплін, горб. А за нами йде БТР, на ньому людей куча. І БТР з цього трампліну (злітає), пацани з цього БТРа (падають) під колеса, а ззаду ще одна беха і, як помідори хлопців – чвак-чвак”

Читати далі...

Позивний «Пекар», “ДНІПРО-1”. м.Дніпро

“Пам'ятаю ось ці соняхи, як вони мене били по яйцях. До нас заскочив якийсь молодий хлопець, мабуть років 18. Він висів внизу, я схопив його за руку: «Малий, я буду тебе тримати, тільки тримайся». Бачу в його очах страх, і він кричить: «Що з нами буде?! Що з нами буде?» А я дивлюсь в сторону посадки, за 30-40 метрів, і вони х…чать прямо по нам. І я розумію, що йому кінець, але я нічого не можу зробити. І я сказав йому, що все буде добре, бачив, що він заспокоївся. Заспокоївся і одразу помер. Ці долі секунди я побачив, що він мені повірив”

Читати далі...

Позивний “Гріша-Правосєк”, “ДНІПРО-1”, м.Маріуполь

“А як було не воювати, коли москалі приїхали до мене додому? ..Власне я піймав три міни. Перша, це коли мені палець відірвало, і штани були в крові, хотів поставити собі знеболювальне. Тільки шприц дістаю, тут поруч зі мною друга міна - шмяк: руку перебила. Я так і не вколов. Навіть автомата вже не зміг підняти. А коли пересувався до школи з перебитою ногою, то впала третя міна і мене вдарило хвилею у спину”

Читати далі...

Позивний “Фокс”, “ДНІПРО-1”. м.Дніпро

“Рядом взрыв и просто пустота. Меня забросило под Ниссан. Вадика выбросило из воронки, автомат покрутило. Он потерял ориентацию в пространстве, из-за сильной контузии. На нем горела каска, горел бронник. И он с криком «Слава Украине!», пошел на эту посадку. Россияне его там потушили, сказали, что «Терминаторов» они не трогают”

Читати далі...

Позивний “Італьянєц”, ”Дніпро-1”. м.Дніпро

26-го серпня смертельно поранений в Іловайську внаслідок мінометного обстрілу. “Я завжди задаю собі питання: як я можу жити після такого? І найбільше вбиває не моя боротьба і прикрощі, а вбивають моменти радощів. Це таке відчуття вини, що ти живий. Це страшне відчуття. Коли на обличчі з'являється усмішка, коли вголос засмієшся, то одразу з глибин виринає тільки одна думка: «Як це може бути?». Радість від мене відійшла як така” - мама Андрія “Я розумію, що не готові (мається на увазі, що Україна не була готова до військових дій - ред). Але хіба коли не готові, проводяться паради? І показується техніка і бойова здатність? Не можу ніяк цього усвідомити”

Читати далі...