“Був смертельно поранений в Іловайську 26 серпня 2014 року.
Мама каже, вийшла за ним слідом, а він обернувся, сльози витер і пішов. Він вже знав, куди іде.
Вова ходив до церкви, Московського патріархату, близько біля нашого дому. Cвященик – його друг, вони одного віку. Помагав біля церкви – траву косити, дерева садити, в хорі співав. Потім цей же священик його і ховав.”
Загинув 29 серпня 2014 року під час бою в “зеленому коридорі” “Коли стоїть гроб, прийшли люди, дивляться на мене і питають: «А чому ви, тьотя Наташа, туди його відпустили?». А я кажу: «Ви, знаючи Женю, задаєте мені такі питання. Я його туди пустила, щоб ви тут стояли». Він не міг це обійти стороною. Він був дуже активний, правильний для цього життя, дуже правильний. Завжди був попереду. Борець за справедливість” - мама
Загинув 29-30 серпня під час бою в “зеленому коридорі” “Ну що ти думаєш: жінка, діти. А то війна – всьо може бути». А він мені каже: «Тато, а шо я скажу своєму сину, Матвійку, коли той спитає, а чого наша країна така маленька?» Це були хлопці, яких не перебороти і не зламати. Це ті хлопці, які бачили ціль, думали, що в цій країні щось зміниться” - батько Максима.
26-го серпня смертельно поранений в Іловайську внаслідок мінометного обстрілу. “Я завжди задаю собі питання: як я можу жити після такого? І найбільше вбиває не моя боротьба і прикрощі, а вбивають моменти радощів. Це таке відчуття вини, що ти живий. Це страшне відчуття. Коли на обличчі з'являється усмішка, коли вголос засмієшся, то одразу з глибин виринає тільки одна думка: «Як це може бути?». Радість від мене відійшла як така” - мама Андрія “Я розумію, що не готові (мається на увазі, що Україна не була готова до військових дій - ред). Але хіба коли не готові, проводяться паради? І показується техніка і бойова здатність? Не можу ніяк цього усвідомити”
