afterilovaisk.com
Проект AFTER ILOVAISK є документальним проектом спрямованим на збереження пам'яті та переосмислення трагічних подій, які мали місце в серпні 2014 року поблизу міста Іловайськ Донецької області
Фото: Юрій Велічко

Позивний «Яр», “Донбас” стрілок-санітар. м.Київ

“Когда мы начали выходить из Многополья, второй или третьей машиной шел КАМАЗ с ранеными под большим белым флагом с красным крестом. В КАМАЗе были только раненые.. Буквально весь был заложен ранеными, но в него попали одним из первых… Наверное, выбивали сначала тяжелую технику..”

Позивний «Пекар», “ДНІПРО-1”. м.Дніпро

“Пам'ятаю ось ці соняхи, як вони мене били по яйцях. До нас заскочив якийсь молодий хлопець, мабуть років 18. Він висів внизу, я схопив його за руку: «Малий, я буду тебе тримати, тільки тримайся». Бачу в його очах страх, і він кричить: «Що з нами буде?! Що з нами буде?» А я дивлюсь в сторону посадки, за 30-40 метрів, і вони х…чать прямо по нам. І я розумію, що йому кінець, але я нічого не можу зробити. І я сказав йому, що все буде добре, бачив, що він заспокоївся. Заспокоївся і одразу помер. Ці долі секунди я побачив, що він мені повірив”

Георгій Тихий та Іван Любиш-Кірдей, канал ARD, м.Київ

“..в якийсь момент відкривається нижня створка коробки і з неї випадає фарфорова тарілка і розбивається об підлогу. В повній тиші – буууу-бууумм! Всі підскакують, різкий звук, думали, що обстріл. А я дивлюся і жартома кажу: "На щастя!". І всі: "Гагагагага". Проходить секунд з тридцять, і починається страшенно лютий обстріл. Ми не встигаємо в коморку... Якби я був сценаристом, режисером, я зняв би таку саму сцену, щоб показати напруження війни. Це звучить як Голівуд, але відбувалося в нас на очах”

Позивний “Гріша-Правосєк”, “ДНІПРО-1”, м.Маріуполь

“А як було не воювати, коли москалі приїхали до мене додому? ..Власне я піймав три міни. Перша, це коли мені палець відірвало, і штани були в крові, хотів поставити собі знеболювальне. Тільки шприц дістаю, тут поруч зі мною друга міна - шмяк: руку перебила. Я так і не вколов. Навіть автомата вже не зміг підняти. А коли пересувався до школи з перебитою ногою, то впала третя міна і мене вдарило хвилею у спину”

Позивний “Фокс”, “ДНІПРО-1”. м.Дніпро

“Рядом взрыв и просто пустота. Меня забросило под Ниссан. Вадика выбросило из воронки, автомат покрутило. Он потерял ориентацию в пространстве, из-за сильной контузии. На нем горела каска, горел бронник. И он с криком «Слава Украине!», пошел на эту посадку. Россияне его там потушили, сказали, что «Терминаторов» они не трогают”

Позивний “Італьянєц”, ”Дніпро-1”. м.Дніпро

26-го серпня смертельно поранений в Іловайську внаслідок мінометного обстрілу. “Я завжди задаю собі питання: як я можу жити після такого? І найбільше вбиває не моя боротьба і прикрощі, а вбивають моменти радощів. Це таке відчуття вини, що ти живий. Це страшне відчуття. Коли на обличчі з'являється усмішка, коли вголос засмієшся, то одразу з глибин виринає тільки одна думка: «Як це може бути?». Радість від мене відійшла як така” - мама Андрія “Я розумію, що не готові (мається на увазі, що Україна не була готова до військових дій - ред). Але хіба коли не готові, проводяться паради? І показується техніка і бойова здатність? Не можу ніяк цього усвідомити”